До складу кафедри електричної інженерії згідно з наказами ректора 2016 року увійшли кафедра електромеханіки і кафедра метрології та приладів, а у 2018 році кафедра автоматизованих електромеханічних систем та електропривода Донбаського державного технічного університету, у зв’язку з приєднання його до СНУ ім. В. Даля. Кожна з цих кафедр має свою багаторічну історію.

Кафедра електромеханіки є однією з найстаріших в університеті. У 1964 році вперше було прийнято студентів на спеціальність «Електричні машини і апарати». 12 травня 1967 року створено кафедру «Електричні машини» (з 2000 року – кафедра електромеханіки). Її засновником був чудовий учений і лектор кандидат технічних наук, доцент Й. А. Дидоренко, який завідував кафедрою до 1970 року. Перший випуск інженерів-електромеханіків (27 спеціалістів) відбувся у 1969 році. У різні роки кафедру очолювали відомі вчені, які внесли значний вклад у її розвиток.

Кафедру метрології створено в 2007 році шляхом розділення кафедри залізничного транспорту. Перший набір студентів зі спеціальності «Метрологія та вимірювальна техніка» був здійснений у 1998 році. У 2007 році на кафедрі відкрито спеціалізовану вчену раду з захисту кандидатських дисертацій.

Історія кафедри автоматизованих електромеханічних систем та електропривода починається з 1958 року зі створенням кафедри загальної електротехніки у Донбаському державному технічному університеті (м. Алчевськ), її засновником і першим завідувачем був к.т.н., доц. Зеленов А. Б. (д.т.н. 1986 р.) відомий вчений у галузі автоматизованого електропривода. Перший випуск інженерів-електромеханіків відбувся у 1964 році. За 60 років кафедра багато разів змінювала свою назву, розвивалась та зростала. На кафедрі була заснована потужна наукова школа оптимального релейного керування електроприводом, яка підготувала більш 20 кандидатів та декількох докторів наук.

У сучасних умовах діяльності університету викладачі кафедри електричної інженерії є спадкоємцями традицій та цінностей кафедр з багаторічною історією, роблять все від них залежне, як для підвищення свого професійного рівня, так і для збереження та примноження наукового потенціалу кафедри.