Практика стійкості: студенти-далівці відвідали центр «Tytanovi rehab»

Здобувачі вищої освіти спеціальностей «Психологія» та «Фізична терапія, ерготерапія», разом із викладачами профільних кафедр та деканом факультету Здоров’я людини Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля провели практичну виїзну зустріч із ветеранами війни та командою реабілітаційного центру Tytanovi rehab Tytanovi rehab . Головна мета візиту – занурення майбутніх фахівців у реальну специфіку відновлення військових, які дістали поранення та інвалідність. Захід поєднав елементи арттерапевтичної взаємодії та професійного обміну досвідом. Це стало можливим завдяки організаторам зустрічі – Діні Ібрагімовій, голові громадської організації «Веселка ТВ» (VESELKA TV) та Ользі Мрихіній - координаторці проєкту «Коло незламних». У змішаних парах ветерани та здобувачі вищої освіти створювали скульптурні бабки в техніці «бандажна пластика». Під час презентації кожен артоб’єкт отримав унікальну символічну «суперсилу», втілюючи концепцію внутрішньої сили та відродження. Паралельно фахівці центру – психолог Єгор Бабенко та фізичний терапевт Олексій Колесніченко – провели для молоді фаховий інтенсив: окреслили типові психологічні та соматичні запити ветеранів під час реабілітації; поділилися дієвими протоколами супроводу й етапами поступового відновлення; відповіли на прикладні запитання здобувачів вищої освіти щодо етики, комунікації та подолання кризових станів. Подія стала наочним свідченням життєздатності ідей проєкту «КОЛО НЕЗЛАМНИХ», доводячи, що партнерство й взаємодопомога функціонують безстроково.

Такі зустрічі – це міст через невидиму прірву страху чи жалю, яку суспільство часом несвідомо вибудовує навколо теми важких травм та інвалідності. Спільна дія знімає напругу набагато краще. Коли ветеран і майбутній психолог чи реабілітолог / ерготерапевт разом місять гіпс, формують крила бабки й жартують над непокірною формою, зникає дистанція. Залишаються двоє людей, контакт «очі в очі» і взаємна повага. Це щеплення щирою людяністю та емпатією, без яких справжня психологічна підтримка просто неможлива. Це безцінна точка професійного дорослішання. Жоден підручник не навчить відчувати тонкі межі особистого простору, розуміти ціну одного влучного слова чи вчасної паузи так, як це робить жива розмова. Саме в таких теплих моментах формується культура безбар'єрності – не на папері, а у свідомості та серцях. Університетські аудиторії дають міцну теоретичну базу, але справжній фах починається там, де теорія стикається з живою людською історією.